Біорозкладність справжня та уявна

Наводимо чистоту або забруднюємо планету?

 У XXI столітті рівень використання синтетичних речовин і матеріалів став настільки високий, що рівень загрози для екології нашої планети перейшов з розряду актуальних в розряджиттєво важливих.

Наша планета буквально на очах стає отруйною. Продукція побутової хімії, створювана з метою зробити наше життя більш комфортною і приємною обернулася проти нашого життя. Світова наукова думка вже зараз змушена констатувати: природа не справляється з постійною щохвилинною хімічною атакою, вона не в змозі «переварити» таку величезну кількість хімікатів.

Одним з головних джерел речовин, забруднюючих навколишнє середовище, є миючі засоби. Протягом століть людина вирішувала проблеми миття і прання за допомогою природних органічних речовин: золи, вапна, солі, деревного вугілля, пізніше - мила, яке виготовлялося з тваринних і рослинних жирів.

Стрімкий розвиток хімічної науки і впровадження її революційних відкриттів у повсякденний побут призвело до появи неосяжної лінійки синтетичних миючих засобів на основі агресивних хімічних сполук. Будучи досить ефективними і відносно недорогими, ці кошти негативно впливають на навколишнє середовище, насамперед на екологію водойм, оскільки потрапляють туди зі стічними водами. Про те, наскільки забруднені хімікатами водойми згубно впливають на їх мешканців, на навколишнє середовище і через погіршення якості питної води на здоров'я людей, написано і сказано вже чимало.

Біорозкладність - від рішення до норми

Людство починає розуміти, наскільки велика загроза. І шукає вихід. Одним з найбільш перспективних рішень є перехід на використання біорозкладних миючих засобів.

Біорозкладні матеріали, потрапляючи в навколишнє середовище, під впливом природних факторів (сонячні промені, атмосферні явища, мікроорганізми тощо), з часом розпадаються на компоненти, безпечні для цього середовища - воду, вуглекислий газ, мінеральні солі.

Основними діючими компонентами будь-якого миючого засобу є поверхнево-активні речовини (скорочено ПАР). Саме вони виробляють основну «роботу» з видалення різних забруднень. Самі ж ПАР діляться на синтетичні і натуральні. Здатність ПАР до біорозкладності і визначає рівень безпеки миючих засобів для навколишнього середовища.

Якщо усі натуральні ПАР є повністю біорозкладними, то синтетичні - далеко не всі. Наприклад, фосфати, які активно використовуються в синтетичних миючих засобах, не розкладаються і потрапляючи у водойми стимулюють ненормальне і згубне для всього живого розростання паразитичних синіх водоростей.

Біорозкладність,окрім збереження екології навколишнього середовища та позитивного впливу на здоров'я людей має і суто економічний ефект. Підраховано, що використання небіорозкладних синтетичних миючих засобів викликає підвищене навантаження на очисні споруди (це навантаження зростає приблизно в 1,5-2 рази), що в свою чергу призводить до необхідності використання більш потужних, і відповідно, більш дорогих установок. Однак і вони не завжди можуть привести до бажаних результатів із-за високої токсичності речовин, використовуваних у миючих засобах.

Існує таке поняття, як первинна розкладність матеріалів і повна біорозкладність. Перше означає, що матеріал втрачає лише свої поверхневі властивості зазнаючи серйозних структурних змін, що відбуваються за рахунок впливу мікроорганізмів. Повна біорозкладність означає, що речовина руйнується аж до утворення води і діоксиду вуглецю.

Проблеми біорозкладності матеріалів і зокрема миючих засобів сьогодні вирішується як на державному, так і на міждержавному рівні. Такі нормативи прийняті сьогодні на рівні ЄС, Митного союзу. Зокрема, Європейським законодавством прийнято рішення щодо стандарту первинної біологічної розкладності поверхнево-активних речовин, тобто розкладання до нешкідливих елементів (знаходяться у навколишньому середовищі). Цей стандарт встановлено у директиві ЄЕС 73/404/ЄЕС і вимагає, щоб біорозкладність перевищувала 90%; зовсім недавно ця норма становила 80%. Робочі склади розкладаються на 85% за 28 днів, а потім розкладаються повністю.

Відповідно до «Єдиних санітарно-епідеміологічних і гігієнічних вимог до товарів, що підлягають санітарно-епідеміологічному нагляду (контролю), затверджених Рішенням Комісії Митного Союзу від 28 травня 2010 року № 299, для всіх ПАР, вироблених та імпортованих на територію Митного Союзу, повинні бути визначені показники біорозкладності.

Біорозкладеність та сертифікація: вигода чи відповідальність?

В Україні в 2006 р. за договором з Міністерством промислової політики України ТОВ "Науково-технічний центр" ВНІЇХИМПРОЄКТ "розробив Технічний регламент миючих засобів.

Технічний регламент прийнятий постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року № 717 "Про затвердження Технічного регламенту миючих засобів".

Починаючи з 1 січня 2012 року, виконання вимог Технічного регламенту є обов'язковим для всіх вітчизняних виробників миючих засобів та імпортерів цієї продукції.

Вимоги Технічного регламенту поширюються на:

1. Миючі засоби, призначені для прання або чищення і введені в обіг на території України для використання споживачем;

2. Допоміжні миючі засоби, призначені для замочування, полоскання або відбілювання з тканини;

3. Пом'якшувачі тканини, які використовуються у процесах, які доповнюють прання;

4. Засоби для чищення матеріалів, виробів, механізмів, механічних пристроїв, транспортних засобів та допоміжного обладнання, інструментарію, апаратури тощо, призначені для використання у побутовій сфері;

5. Інші препарати, призначені для використання під час прання та очищення.

Згідно з Технічним регламентом основною вимогою до миючого засобу, використання якого може завдати шкоди навколишньому природному середовищу і здоров'ю споживачів, є здатність до первинної та повної біологічноїрозкладності поверхнево-активних речовин, що входять до його складу.

Відповідність миючих засобів технічного регламенту підтверджується відповідним сертифікатом. Сертифікат видається на підставі сертифікаційних випробувань, які проводяться тільки в акредитованих за ISO 17025 лабораторіях. Продукція, що пройшла випробування, отримує національний знак відповідності, який обов'язково наноситься на упаковку виробу.

Разом з тим в законодавчій базі вимоги до біорозкладності продукції, так само як і порядок оцінки відповідності, та вимоги до організацій, що проводять сертифікацію, прописані в самому загальному вигляді. Це призвело до появи такої сфери бізнесу як сертифікаційні послуги на комерційній основі. Цілий ряд незалежних сертифікаційних центрів» та «органів екологічної сертифікації» пропонує свої послуги. Ці центри та органи ще в рекламних оголошеннях і на перших сторінках своїх сайтів практично проголошують гарантію позитивного результату сертифікації. «Отримати сертифікат дуже просто! Телефонуйте прямо зараз!», - залучають комерційні фахівці-сертифікатори довірливих виробників. Втім, довірливих?

Зрозуміло, що виробник, викладаючи з кишені енну (і чималу!) суму, спочатку розраховує отримати бажаний результат. При цьому споживач може тільки сподіватися на сумлінність виробника, на те, що соціальна відповідальність, усвідомлення того, що майбутнє нашої планети і наших дітей в певній мірі залежить і від тебе, не дозволить виробнику заради сьогочасної вигоди займатися підтасовками, розмахуючи як прапором, «липовим» сертифікатом. На жаль, ці надії не завжди виправдовуються.

Численні викриття в засобах масової інформації, коли виявлялися цілі партії продукції, що не відповідає технічному регламенту, в тому числі і за нормами біорозкладності, але в той же час забезпечені «правильними» сертифікатами, змушує серйозно засумніватися в чесності та прозорості такого бізнесу. Біда в тому, що наслідки такої діяльності проявляються не відразу, а тільки тоді, коли шкоди вже завдано, а безпосередніх винуватців виявити вже неможливо.

Чесний, соціально відповідальний виробник, обов'язково сертифікує свою продукцію, звертаючись до організацій, авторитет яких сумнівам не підлягає. Такою організацією в Україні є, наприклад, Науково-технічний центр ВНІЇХИМПРОЄКТ, який і розробив Технічний регламент мийних засобів на підставі багаторічних власних досліджень і глибокого вивчення світового досвіду.

Зразок сертифіката біорозкладності, виданий ВНІЇХИМПРОЄКТ

Био

Проблема комерційних сертифікатів повинна вирішуватися на державному рівні. Але держава почне працювати в цьому напрямку лише тоді, коли змусимоїї зробити це суспільство, кожен з нас. Але, крім державних, є ще й ринкові закони, які бувають набагато більш ефективні. Якщо споживач нарешті замислиться про своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей, якщо почне віддавати перевагу екологічно безпечної продукції, не впливає на навколишнє середовище, то бізнесу доведеться переходити повністю на виробництво такої продукції - інакше йому доведеться просто піти з ринку. Так створюється соціальна відповідальність бізнесу, відповідальність, від якої виграють усі.